А ніч наді мною схиляється тихо,
Секунди в годиннику – коло за колом
І думка безсонна, немовби на лихо,
Літає й літає осою навколо!
Безсоння свій бал у палаці уяви
До ранньої зірки кружляти готове
Під марш недосяжної райської слави
Шикуються в рими слово за словом.
І ось – розрахунок вірша на параді
Крокує, на мене тримає рівняння,
Тому що над ним ясним символом правди
Крилом пропливає знамено кохання!
Та тільки… та тільки чи маю я право
Командувать цим незвичайним парадом?
Вже хмари безсилля чорніють над садом,
Притрушують квіти густим снігопадом.
Стежини надій, немов саваном білим,
Від намірів серця назавжди закриті
І тільки лиш пам'ять про любощі милі,
Ще буде в мені до останньої миті!
Проходять катрени тренованим строєм,
Карбують у аркуш розмірені кроки.
Чи підуть між люд літературні герої,
Чи так і залишаться в замку високім
Оцього безсоння серпневої ночі,
Де стрілка секундна завершує коло?
До чого ж я хочу заглянути в очі!
Та цього в житті вже не буде ніколи!
26.08.2018 1:14:32
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2018
автор: dovgiy