АДВОКАТ

Смерть  прийшла  до  нього  вже  під  ранок,
Доторкнулась  до  старого  тіла
Й  почала  свій  обережний  танок  -
Душу  взяти  в  цей  час  захотіла.

Підіймала  обережно  душу,
Потягла,  а  та  не  піддавалась.
-  Я  всерівно  її  взяти  мушу...
Ще  зусилля...  Трішки  відірвалась.

Й  раптом  голос  прорізає  тишу:
-  Ти  робити  це  не  мала  права,
Ти  негайно  душу  цю  облишиш,
Ще  й  пришиєш  те,  що  відірвала.

-  А  ти  хто  такий,  спитати  мушу?
-  Адвокат  душі  іще  живої!
-  Але  ж  тіло  ледь  тримає  душу!
Краще  я  візьму  її  з  собою.

Йому  місяць  залишилось  жити,
Хочу  я  полегшити  страждання...
-  Не  дозволю!  Починай  вже  шити.
Є  закон,  а  не  твої  бажання!

І  зітхнула  смерть,  і  стала  ткати
Тонку  нитку,  голку  десь  дістала.
Живу  душу  почала  латати,
Той  шматочок,  котрий  відірвала...

-  От  і  все,  розумний  адвокате.
Ти  жила  тут,  я  тебе  згадала.
Часу  ще  минуло  небагато,
Як  я  твою  душу  тут  забрала.

Отже  тепер  стала  адвокатом
Ти  -  душа  його  старої  кішки...
Я  не  обіцятиму  багато  -
Поживе  ще  твій  хазяїн  трішки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804194
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.08.2018
автор: Любов Вакуленко