Болить мені біда землі моєї
Й сиріток, наплодила що війна,
Вони батьків лишились через неї.
Душа моя п’яніє без вина.
Болить мені, коли синів лишають
Того, що називається життям…
Хто право дав Московії «рєшалам»
Нас називати «украми», «сміттям»?
Болять мені і материнські муки,
З якими матері і день, і ніч,
Із дітьми, і з коханими розлуки,
Й вогонь ляка недогорілих свіч.
Болить мені, як чую дзвін тривожний,
Що сповіщає про відхід синів…
Таке забуть-пробачити – не можна
Й не викинуть війни із наших снів.
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804099
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2018
автор: Ганна Верес