Його величність

                   ”Ш-ш-ш”  –  в  кронах  дерев  шумів  вітер.  Іноді  його  пориви  були  дуже  сильні,  іноді  слабші  і  тоді  спів  птахів  на  деревах  ставав  більш  чутним.  Це  був  він  –  його  величність  –  ліс.  У  ньому  поряд  із  старими  високими  соснами  і  березами,  і  кленами  уживалися  старі  і  молоді  ялини,  які  ховалися  у  гущавині  під  листяними  деревами.  Світлолюбні  сосни  охоче  росли  серед  листяних  дерев.
                     Були  місця,  де  ялини  росли  густо  самі,  без  листяних  дерев.  Ліс  тоді  ставав  темним  і  трохи  похмурим.  Ялини  теж  тягнулися  угору,  але  між  ними  вже  не  росли  кущі  та  не  було  дерев  із  листям.  Тільки  порожня  земля  унизу  із  опалою  коричневою  хвоєю  і  гілками,  а  також  іноді  яр  із  водою,  в  якому  не  було  нічого  крім  хвої  і  води.
                     У  змішаному  лісі  росли  численні  високі  кущі:  черемшина,  шипшина,  горобина,  ліщина.  Іноді  траплялися  дички  яблунь  і  черешень.  Під  деревами  широко  розставили  пишне  листя  папороті.  Обабіч  просіки  рясно  росли  лісова  малина,  ожина  і  чорниці.  Червнева  лісова  малина  червоніла  стиглими  ягодами  і  рясніла  зеленими.  Ожина  ще  тільки  утворювала  світло-зелені  дрібні  плоди.  Унизу  серед  цупкого  листя  бриніли  ягоди  чорниці,  що  так  і  просилися  до  рота.  
                     Над  ними  широко  простягнув  гілки  дуб,  а  поруч  тягнулись  угору  клени  і  осики.  Іноді  молоді  осики  росли  гуртом  і  під  найтихішим  вітерцем  мерехтіло  зеленню  їхнє  листя,  що  безупинно  тремтіло.
                     Унизу  в  ярах  після  дощів  безупинно  дзюрчали  струмки,  вони  текли  по  узбіччях  лісових  доріг  і  їх  перетинали.  А  сіре  від  хмар  небо  знову  висіло  низько  і  обіцяло  дощі.
                     “Ш-ш-ш”  –  підтверджував  вітер  у  кронах,  що  час  від  часу  починав  дмухати  сильніше.  Дерева  змішаної  частини  лісу  шуміли  сильніше,  а  ялиновий  ліс  реагував  звуками  на  пориви  вітру  пізніше  і  слабше.  У  ялиновому  лісі  було  тихіше  і  ніби  порожньо.  Попри  всю  відмінність  обидва  складали  собою  єдиний  ліс.  Ялини  не  допускали  росту  інших  рослин,  якщо  росли  густо  в  одному  місці  і  разом.  Та  все  ж  усі  ялини  тягнулися  до  сонця,  а  біля  землі,  де  променям  було  важче  пробитися,    у  ялин  залишалося  лише  сухе  гілля  без  хвої,  що  густо  засипала  землю.      
                     Зате  у  змішаному  лісі  ялини  росли  під  листяними  деревами  і  під  соснами,  ніби  ховаючись  від  сонця.  Та  все  ж  у  змішаному  лісі  ялини  почувалися  комфортно,  бо  ліс  дає  прихисток  усім  своїм  жителям.  Усім.

1.07.2018.
Світлина  автора.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803960
Рубрика: Нарис
дата надходження 21.08.2018
автор: Светлана Борщ