Після злив недавніх -бур'янів по шию!
Заглушили моркву й навіть кавуни.
Я нервую трохи, тихо матом крию
І уперто полю кляті бур'яни.
Ну а що робити - опустити руки?
Так в городі можуть завестись вовки,
З бур'янів до хати підповзуть гадюки -
Страшно буде вийти глянуть на зірки.
Та як би ж то тільки бур'яни в городі...
Де лише нема їх -знаєте самі...
Як би спромогтися, щоб усім народом
Вирвати з корінням різні пирії?
Їх ніхто не сіє у полях, теплицях,
А дають щороку дикий урожай.
От би так родила золота пшениця -
Не було б голодних -- натуральний рай!
Нобелівських премій, пам'ятників зримих
Мало б було тому, хто би вивів сорт --
Щоб росла пшеничка яра і озима
Без труда і добрив, наче той осот.
Жили б, як та пташка, що не жне, не сіє...
Хліб є і до хліба -- рад електорат.
Вірю так і буде -- є така надія --
Буде в Україні ще Едемськии сад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803719
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.08.2018
автор: Михайло Гончар