ЗОРЯ

Підняла  голову,  а  там  мільйон  зірок...
Чиясь  погасла,  а  чиясь  горить...
Чиясь,  лиш  тільки  почала  світити,
Для  іншої  лишилась  тільки  мить.

А  зорі  світять,  світять  і...  згасають.
То  падають  на  землю,  то  горять  до  тла.
Дивлюсь  на  них...  свою  зорю  шукаю,
Бо  десь  між  ними  є  й  моя  зоря.


І  ваші  є...  їх  так  багато  в  небі...
І  знову  впала  зірка  до  землі.
Чому  ж,  нам  людям,  так  багато  треба?
Чому  не  дякуємо  за  прожиті  дні?

Чому  кудись  постійно  поспішаєм,
Й  не  помічаємо  сторонньої  біди?
Адже  ніхто-ніхто  не  знає,
Коли  його  зоря  у  небі  догорить...

17.  08.  18

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803509
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2018
автор: іванесса