Я під небом з тобою одним
Для польоту розправила крила.
Та своїм почуттям неземним
Доторкнутись до тебе несміла.
Дивний потяг відчула душі,
Наче рідну споріднену душу,
А в житті ми з тобою чужі,
І, напевно, змиритися мушу.
Я під сонцем, що світить на двох,
Твою усмішку серцем ловила,
Серед болю твого і тривог
Тихо Бога за тебе молила.
В твої очі несла крадькома
Свою ніжність, турботу і ласку
А ночами складала дарма
Нашу добру і радісну казку.
Я під тим же дощем, що і ти
Змию мрії свої кольорові.
Я благаю тебе відпусти,
Якщо в серці не маєш любові.
Та чи вистачить сили мені
Коли-небудь забути про тебе,
Не згорівши у тому вогні,
Який зіркою посланий з неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2018
автор: Світлана Вітер