[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eFAhYf44pW8[/youtube]
Так рано про осінь тривожать думки.
Пробач мене, літо, живу ще з тобою.
А, може, роки це даються взнаки:
І літо, і осінь в душі у двобою.
Ні слова про осінь..Іще не пора.
Про зливи холодні, вітри і про сльози.
Ще літо керує у наших дворах.
Ти ж, осінь, спинись, відпочинь у дорозі.
Та перші відчутні твої уже спроби:
Он перший листок пожовтів і упав.
А, може, це просто упав від хвороби,
Чи просто від літа кудись утікав?
Услід йому з заздрістю всі подивились.
Який це прекрасний відбувся політ!
Він знав, відчував, що вони помилились,
Подумав про це і ще більше враз зблід.
Тут вітер піднявся, схопив втікача,
Поніс його швидко в незвідані далі.
Тоді зрозумів він, що силу втрача...
Політ його перший таким був невдалим..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802981
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2018
автор: Н-А-Д-І-Я