У мене є єдина і одна.
А хто не розуміє цю різницю,
нехай згадає, де його весна
і як весною осінь молодиться.
І поки літо, є лише вона
чужою полонянкою столиці.
І хай не роз’єднає нас війна,
а я не об’єднаю ваші лиця.
Усе іде, усе кудись тече.
Минуле розливається рікою.
Вона уже не кличе за собою.
А ти моє надійніше плече,
аж поки і тобі не допече,
що не були ми нерозлийводою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802859
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 12.08.2018
автор: I.Teрен