Кілька тижнів достиглого літа


Тільки  мить  до  осіннього  смутку  –  
Кілька  тижнів  достиглого  літа…
І  веде  мене  серпень  за  руку,
Де    жоржини,  мов  жевриво,  квітнуть,

Де  красоля  збирає  намисто
Й  сонях  небо  цілує  з  любові,
І  під  ноги,  неначе  навмисно,
Пада  яблуко  з  гілки  рясної,  

Пахне  медом  і  м’ятою  вечір,
І  вже  злежаних  груш  ароматом…
У  високім  кружлянні  лелечім
Неминучість  прощань  чуєш  разом.

В  прохолоді  серпневої  ночі
Ловиш  серцем  вогні  зорепаду  -
Хтось  запалює    в  небі  пророче
Мерехтливо-яскраве  свічадо.

Серпень  підстрибом  в  осінь  прямує,
П’є    водицю  цілющу  з  джерельця…
Може,  хтось  восени  й  засумує,
Я  ж  візьму  своє  літо  до  серця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802795
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2018
автор: Людмила Пономаренко