Я знаю, вона ходить завжди поруч.
Чекає свого вірного часу.
Та духи предків ще оберігають,
Не відпускаючи мене завчасу.
Я відчуваю її холодний подих,
Я чую її пальці на плечі.
І як вдаряється об лезо коси камінь,
І як ховається в кутку кімнати у ночі.
Я відчуваю її важкий смуток,
І бачу жаль, у проймах без очей.
Вона готова, вона йде по мене,
Та ще не вичерпано мій ліміт ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802771
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2018
автор: Fagotyst