Там все не так
Не так примружать очі
Коли до них той промінь завітає
Той засміється може він охоче
Коли я з ним у піжмурки заграю.
Там все не так
Не так шумлять дерева
Не так гаї до неба промовля
Подай нам дощику, о небо!
По вже посохла спраглая земля.
Там все не так
Не той по краю обрій
Не ті слова та й мова там не та
Там всі підтягнуті та добрі
Але земля там не моя й гірка.
Мій дім…
Закоханий у нього
Нехай на вигляд трохи і п’янкий
Немов блукач, що відтоптав дороги
Та і не тополь рвучкий та стрункий
Але тут все…
І обрій и заграви
Забута ким-то книга на столі
Кумедна стрічка обвиває
Відзнаки долі на моїй руці.
Там все…
і все розписано на долю
Там стрічка розуму та серця, та життя.
Самі по собі, по руці, блукають
Та розуміють, що немає вороття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802539
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 09.08.2018
автор: Dema