А сонячний зайчик, торкнувшись моєї руки,
Всміхнувся привітно, заглянув ласкаво у вічі,
Шепнув: ,, Добрий ранок... “ І це не почулось мені,
Так солодко стало на мить у заплаканій тиші.
Спинилися сльози, що стали початком ріки.
А він озивався не раз, і не два, і не тричі.
Вчорашнє ,, померти!” – іщезло в безодні на дні,
Бо серцебиття моє сонячний зайчик колише.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2018
автор: Світлана Петренко