Окрайцем літа серпень виглядає,
Роса купає трави тут і там,
Самотній одуд у садку ридає,
Стерня застигла, де цвіли жита.
Хмаринки з високості одинокі
Благають осінь ще не поспішать…
У селянина більшає мороки,
Тож терпне від думок його душа.
Ідуть-пливуть тумани над землею,
Купають сірі ноги у воді,
Розбуджені ранковою зорею
Ховають віти в мокрій бороді.
Ще неба не турбує клин лелечий,
І синь не колисає ще журба.
Підставив небу ліс широкі плечі,
Вдихає запах першого гриба.
Такий він серпень – місяць загадковий:
Удень – ще літо, осінь – уночі,
Хоч сіє світло місяця підкова,
Та не знайшлись ще осені ключі.
21.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801901
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.08.2018
автор: Ганна Верес