Мовчанням промовчу образу,
Бо як? Зрікатися і йти..?
Бо як же так - умить, відразу
Помежи спалені мости.
Аж гроші мірою у дружбі!
На щирість навернувсь п’ятак.
І вигода тепер у службі
Та ще плітки, отак, про всяк…
А ми ж були у колі спільнім…
Чому ж стираються сліди?
І холодом, неначе іній,
Присипалися назавжди.
Мовчанням промовчу і знову
Себе спитаю, що не так?
Із небом поведу розмову
І причиню сльозу. Відтак!!!
Щоднини прогортаю долю...
В захмар’я кинута печаль.
Мовчанням я себе неволю
У дружбі крапкою, на жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801820
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.08.2018
автор: Тетяна Луківська