Їх дійсно грізна кара не мине,
тих, хто визискує з чужої шкоди,
неволить труд і вікна до свободи
темнить, плете лукавство потайне,
хто ласо хліб і совість проковтне...
Сам сатана до гибелі їх зводить –
у вихор, у вогонь, у грізні води,
як Етну понесуть все зло земне!
Коли і як той час розплати буде,
хто скаже? Зріє в небі буря суду –
ще може й цвіт дадуть, та цвіт зігнилий,
посіють може ще – в камінну груду;
впаде на них удар такої сили,
щоб кривду більш чинити не посміли!
Pavol Országh-Hviezdoslav
Hrozný stihnúť musí trest
Zaiste, hrozný stihnúť musí trest
tých, ktorí ťažia z blížnych bied a škody,
ich snahy maria, okno do slobody
im zatarasiť, pletú lož a lesť;
by stlstli sami, chvácu chlieb i česť…
Tých, hej, ich bes sám k pádu doprevodí,
vzduch zvráti, sžihá oheň, strhnú vody —
tí musejú vín vlastných Etnu niesť!
Jak, kedy blyskne káry kríž-kráž rudý,
kto povie? V mračnách zrejú božie súdy —
Snáď zmladnú ešte, kvet však bude zhnilý;
snáď stihnú siať, no skamenejú hrudy;
snáď… Šľah však sekne, verím, toľkej sily:
by neškodili viacej, nekrivdili! —
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801486
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 31.07.2018
автор: Валерій Яковчук