Вже вечоріє, сонце сіда
Мого кохання довго нема
Довго немає, довго не йде
Щось його дома затримує.
Бо є у нього своя сім'я
Рідна дружина, ще й дитина
Ой, важко, важко, важко мені
Що його краду я у сімї.
Вже із-за хмари місяць зійшов
Тут мій коханий в хату зайшов
Ой, люди, люди, що я роблю
Свому коханню постіль стелю.
Він обнімає, пригортає
Він пригортає, обнімає
Він обнімає, пригортає
А як цілує, то зітхає.
Ой, дуже рано сонце встає
Моє кохання додому йде
Йде до дружини, йде до сім'ї
Ой, люди, люди важко мені.
День у роботі, день у ділах
Вечір настане, очі в сльозах
Ой вже давненько місяць зійшов
Щось мій коханий, тай не прийшов.
А якщо завтра зустрінемось
Обоє в очі не дивимось
Мов би байдужі друг дружці ми
Щоб злії люди не судили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2018
автор: Марія Кушніренко