Коли свобода дихає в лице,
І сліду не залишиться від сліз.
Шалений шквал і бризки навсебіч
Миліші стануть за тендітний штиль.
Малюю у повітрі олівцем
Незрозумілі знаки – жодних слів
І жодних поглядів і контурів облич;
Я намалюю мир на сотні миль.
Свободо, дихай, дихай у лице,
Вчорашній день давно уже зотлів.
Над прірвою збудуються мости.
Я прірву зможу вперше перейти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2018
автор: Світлана Петренко