Мені болить цей ноктюрн,
Ці помисли що тихо зачаїлись в будинку,
Ця гра без правил, а де мій спаситель?
Грозою ударю себе по лиці,
Багряна ріка потече тихо додолу,
Я все ж жива, але отравлена тобою.
Отрута розтікається по моїх венах,
Поволі входить до голови, і Ти в думках моїх-я навіжена,
Б’юсь в конвульсіях минулого тебе.
На волю помисли, на волю душу,
Я рвусь, кричу, згораю, прошу,
Аби ти знов вернувся у цей світ,
Аби відчувався смак лелійних губ.
Геть, геть від мене сни,
Геть усе, що мене болить,
Його немає переді мною,
Я замовкаю і рвусь з усього зла.
Ти там, а я перед тобою,
Сміюсь з твого прекрасного лиця.
Бо я божевільна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2018
автор: MiriamS