Свіжим ніжним подихом окутав вечір…
Зорі падають рясним дощем з небес …
Хусткою легенькою прикрию плечі
Й споглядатиму життя зіркових плес.
Ось зоря зірвалась з місця й покотилась,
По собі лишаючи яскравий слід.
І про добре й вічне я в думках просила
Ту зорю, що покидала небозвід.
Хай розсіються всі біди і печалі!
Сад замріявся зі мною, вітер стих…
Збудеться усе, про що зорю прохала,
Як прокинеться світанок золотий…
15.06.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800118
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2018
автор: Martsin Slavo