Як упустила я дзеркальце,
тай додолу, додолу...
Розбила у дріб'язок
свою Долю.
Кажуть, тепер кращого
не чекай, не чекай,
не про тебе п'янкої любові Рай.
А я піду у садок, у садок,
та й заплющу очі
на дурний зарок.
Хочу, як та вільна пташина
співати, співати,
та й орла з височини виглядати.
Хай побаче мою вдачу невгамовну та красу,
тай розпустить мою довгую косу.
Спритний хлопчина догонить, догонить,
чистого зерня не зронить, не зронить.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2018
автор: Svitlana_Belyakova