Робер Деснос, Епітафія


Я  прожив  ті  часи  і  вже  тисячу  літ
Як  помер.  Та  не  здавсь,  ворог  слід  мій  згубив.
У  темницях  марнів  весь  достоїнства  цвіт,
Я  ж  був  вільним  між  тих,  що  у  масках,  рабів.

Я  прожив  ті  часи,  та  все  ж  вільним  там  був.
Бачив  річку,  і  землю,  і  неба  красу,
Що  навколо  були,  їхню  силу  відчув
В  час,  коли  вони  птаство  і  мед  нам  несуть.

Ви,  живі,  що  зробили  для  щастя  жаги?
Чи  печалить  вас  час,  де  життя  я  зложив?
Чи  засіяні  збіжжям  поля  навкруги?
Чи  багатим  зробили  ви  місто,  де  жив?

Живі,  не  бійтесь  більш  мене,  бо  я  помер.
Не  скресну  духом  вже,  ні  тілом  я  тепер.

Robert  Desnos  
L’Épitaphe

J’ai  vécu  dans  ces  temps  et  depuis  mille  années
Je  suis  mort.  Je  vivais,  non  déchu  mais  traqué.
Toute  noblesse  humaine  étant  emprisonnée
J’étais  libre  parmi  les  esclaves  masqués.

J’ai  vécu  dans  ces  temps  et  pourtant  j’étais  libre.
Je  regardais  le  fleuve  et  la  terre  et  le  ciel
Tourner  autour  de  moi,  garder  leur  équilibre
Et  les  saisons  fournir  leurs  oiseaux  et  leur  miel.

Vous  qui  vivez  qu’avez-vous  fait  de  ces  fortunes  ?
Regrettez-vous  les  temps  où  je  me  débattais  ?
Avez-vous  cultivé  pour  des  moissons  communes  ?
Avez-vous  enrichi  la  ville  où  j’habitais  ?

Vivants,  ne  craignez  rien  de  moi,  car  je  suis  mort.
Rien  ne  survit  de  mon  esprit  ni  de  mon  corps.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799396
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.07.2018
автор: Валерій Яковчук