Щастя у долонях

Сипле  долі  рука
Щастя  у  зашкарублі  долоні…
Тішить  це  і  ляка,
Бо  такий  непростий  маєм  світ.
Полиновогірка
Течія  ще  тримає  в  полоні…
Я  ж  пливу  і  щодня
Свого  роду  лелію  в  нім  цвіт.

У  відкрите  вікно
Учергове  весна  заглядає…
І  вже  не  всеодно,
Коли  ж  літа  настане  пора…
Не  упасти  б  на  дно…
Хай  зозуля  кує  –  не  ридає…
Я  ж  молюсь,  щоб  війни
Не  зустріла  в  житті  дітвора.

Із  Росії  війна
Заповзла  до  Донецького  поля…
І  чия  в  цім  вина,
Визначати  сьогодні  не  слід…
Помолюся  за  нас,
За  землі  Української  долю…
Мо'  ж,  біда  об'єдна
Й  поважатиме  нас  тоді  світ!

Я  на  вістря  часу
Сивочолі  літа  нанизаю,
Сіроокий  свій  сум
Заховаю…  О,  ні,  загублю!
Їм  тепло  понесу,
Бо  згодиться  в  житті,  я  це  знаю,
Й  материнську  сльозу
Проковтну,  бо  онуків  люблю.
27.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799314
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2018
автор: Ганна Верес