На скошену траву упали бісерини,
То дощик розсівав прозорі намистини.
Наниже літо їх, збере в чудне намисто,
Полине ніжний сміх в долину променисту.
Туди де є луна та виграють цимбали,
З під ніг тіка земля, в руках моїх коралі.
До себе пригорну цей цінний подарунок,
Мелодію дощу відчує серця трунок.
І понесе блакить з хмаринами у гори,
Ту незабутню мить в широкії простори.
Туди де літо ще невстигло натомитись,
Де так квітує все, щоб цим насолодитись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)