А, що,ти відчуває на душі,
Коли, в листву вбираються бузок,
Коли, немов заведені хрущі,
Зберуться над деревами в танок.
Кружляють плавно, тішаться весні,
І що, ти відчуваєш на душі,
Коли, знаходиш перший пролісок,
Ледь - ледь вилізлу, травичку в росі.
Не схочеш відійти навіть на крок,
Напевно рада, цій божій красі,
Скажи, що відчуваєш на душі,
Коли ранкове сонце всміхнеться.
Воно, ще сонне в глибокій тиші,
Зненацька, враз пташечка проснеться,
Крилом, змахне срібну росу з кущів,
Розгубишся уже в цій метушні.
А що, ти відчуваєш на душі,
Коли калина, як наречена,
Цвіте, вже про неї пишеш вірші,
Коротша, весняна ніч, зраджена.
І дні, кожного разу все довші,
Скажи, що на душі відчуваєш,
Коли пригорнеш, ти стиглий колос,
До себе. З радості заспіваєш,
Й почуєш, вже соловейка голос,
Від цього, ти сили добуваєш.
Помовч, слухай, бо це ж наше життя,
Земна краса, здатна заворожить,
Хочеш бачити таким майбуття,
Треба цінити, усім дорожить,
Щоби добра в Бога, зміг заслужить.
Червень 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2018
автор: Ніна Незламна