Торжествує душа,
П’є енергію сонячних ранків,
І вже я не чужа
Цьому світу і вічній красі.
Вип’ю кварту води
Із криниці – природного збанку,
Й заходжуся ходить
По холодній траві у росі.
Серце змінює ритм –
І чеканить життєві частоти,
Синь чарує згори –
Вимальовує пензликом даль.
І біжать табуном
Мої роки в далекі висоти,
Де звучить метроном
Й стежку зоряну тихо гойда.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798976
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2018
автор: Ганна Верес