Люблю у ньому найдужче голос –
Низький, протяжний, неначе туба.
Він серце хилить, як вітер колос,
Він рівноваги моєї згуба.
Він пробиває броню сумління,
Він той, із ким я у дружбі й герці.
Моє розп’яття, і вознесіння,
Цілющі ліки і рана в серці,
Потоп всесвітній і човен Ноя.
З руки, як білку, його годую.
Нечасто вуха топлю у ньому,
Але душею здалека чую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)