За що ж покарана ти, ненько Україно,
І душу травлять згірклі полини?
Чому твої синочки кращі гинуть
В вогні незрозумілої війни?
Чи не тому, що ти терпіла довго
Принижень стільки і «братерський» глум,
Все сподіваючись отримать кращу долю
Й так довго кланялась російському орлу?
А мо’ тому, що істину забула,
Що воля здобувається в борні?
Скільки ж синів твоїх лягло в Кабулі
В афганській, а чи іншій ще війні?
А мо’ тому, що вірила безмежно
У складені «совітами» казки?
В них не було про волю, незалежність,
До комунізму шлях лежав слизький…
Війна завжди приводила до згуби –
Сьогоднішня розкрила очі нам.
Й поставила питання доля руба:
Чи зробить нацією наш народ війна?
8.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798655
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.07.2018
автор: Ганна Верес