Ска́жу я тобі "прощавай".
Думаю, все буде на краще.
Приготую каву чи чай
І згадаю минуле пропаще...
В спогади порину, як в сніг,
Не отямлюсь - засутеніє...
Кожен з нас любив так, як міг,
Кожен з нас живе, як уміє...
Сяду під вікном, як колись,
Сльози із очей, як в дитини:
Мрії, що були, - не збулись, -
Є на все "поважна" причина...
Як би там не було: бувай!
Дякую тобі за чимало,
Зла на мене ти не тримай:
Я тебе відверто кохала...
Може, зрозумієм колись,
Що по чім, де крапка, де кома...
А за мрії, що не збулись,
Вдячна я тобі, як нікому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2018
автор: Наташа Бруснікіна