Садок вишневий коло хати,
На пів засохлий, у бур`янах,
Його чи й зможу упізнати,
Хоча так часто, бачу у снах.
Колись село - легені життя,
Різноманіття: кущів, дерев,
Спів соловейка - щастя, буття,
Черпали силу з чистих джерел.
Стежки не бачу, ані доріг,
Під ріп`яхом, квіти схилились,
Майже сховавсь, при землі поріг,
Навіть пташки тут не гніздились.
Лиш чути жалібнеє »Курли »,
І то чомусь, дуже далеко,
Знову завмерли, зовсім вітри,
А на душі, так гірко й важко.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2018
автор: Ніна Незламна