Раби, пристосуванці та щури,
Слухняні боягузи та терпили,
Такі собі премудрі піскарі
Сторіччя геноциду пережили.
А козаків, що сміло йдуть у бій
За справедливість і за Україну,
Що не зробили з них тупих рабів,
Останні рештки повсякденно гинуть.
У тюрми садять тисячами їх,
Тих, хто живі лишились на майдані,
В боях на сході, в пеклі двох котлів,
Та йдуть за правду, зализавши рани.
Я подивився: дуже мало нас...
Піскарики, премудрість ваша хибна.
В цей переламний історичний час
Змінитись ваше мислення повинно.
Залежить зараз все від того, як
Ви вирішите: бути чи не бути.
Не з краю хата, братику, твоя.
Ти маєш в серці зараз це відчути.
Ти зараз перед вибором стоїш.
Це проігнорувати неможливо.
Нагоду маєш. То не втрать її.
Збагни, наскільки, брате, це важливо.
Скинь пута рабства з розуму свого.
Візьми відповідальність за країну.
Зроби те, вимагає час чого.
Відкинь геть боягузливість тваринну.
Без революції свідомості ніяк
Ми Україну не врятуєм, брате,
Від бандюганів. Закликаю я:
Свободним твоє серце має стати —
Свободним від тих важелей усіх,
Маніпулюють за які тобою.
Ти маєш зрозуміти, що їси
Брехні отруту, що це є ганьбою.
Ввімкни свідомість. І тоді побач
Реальність: хто є друг тобі, хто ворог.
Зроби своє життя життям удач.
І Україна в нас розквітне скоро.
[i]25.01.2018, Чернігів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798410
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2018
автор: Петро Рух