ЖИТТЄВІ ПІДКОВИ

Не  пройшов  –  проскакав…  
Став,  як  загнаний  кінь.
Ні  галопу  немає,  ні  рисі.
Позлітали  підкови,  –  бреду,  наче  тінь,
Чорні  круки  збираються  в  висі.
А  підкови  були,  була  грива  яка,
Була  грація,  гарна  постава!..
І  скрипіло  сідло,  як  носив  козака,
І  збивалися  роси  на  травах…
Хоч  співають:  роки  –  це  багатство  чиєсь,
Знають  луки  про  них  і  діброви,  –
Не  спіши  стрімголов,  хоч  на  мить  зупинись,
Поки  ще  не  злетіли  підкови.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798297
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2018
автор: Віталій Назарук