Вічність

Колись  до  неї  я  прийду,
Бо  на  усіх    вона  чекає.
Сама  дорогу  віднайду--
Тут  ще  ніхто  її  не  знає.
Прове́ду  поглядом  німим,  
Де  сонце  ляже  спати,
Й  на  першу  зірку  подивлюсь  —
Вони  дорогу  мають  знати.
Пройдусь  по  піднятій  пилюці
Шляху  небесних  чумаків
І  по  розквашеній  багнюці
Під  світлом  тьмяних  ліхтарів.
Забуду  радість,  біль  і  тугу,
Забуду  все,  що  тут  пізнала,
Забуду  чорні  й  білі  смуги,
Із  чим  ішла  й  що  обминала.
Залишу  всім  благословення,
Хто  йтиме  стежкою  сумною.
Попрошу  щиро  я  прощення,
У  тих,  хто  буде  йти  за  мною.
Усе  обірветься,  як  нитка,--
І  не  зв’яжу  вузлом  я  міцно,
Не  накладу  на  нього  латку  —
Й  душа  моя  пізнає  Вічність.
Колись  до  неї  я  прийду,
Та  хай  ще  трішки  зачекає...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798255
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2018
автор: Valentyna_S