Оголосив учитель тему –
Урок історії почався.
Він звично, вміло і натхненно
Про сім чудес розповідав все.
Про чудеса ще стародавні,
Про дивні витвори природи,
Й сучасні і не дуже давні –
Які не вийдуть, мабуть, з моди…
В кінці уроку без вагання,
Щоб оцінити знань прогрес,
Дав учням, звісно, він завдання –
Назвати світу сім чудес.
Усі, хто мислить традиційно,
Упоралися безпроблемно
І вже здавали самостійну…
Одне дівча всміхалось чемно –
«Допомогти?» - учитель жваво
До дівчинки попрямував.
«Є труднощі? Як в тебе справи?» -
Він ученицю запитав.
«Та ні, я справилась вже майже.
Це просто довго вибирала!
Наш світ чудес цих стільки має,
Що головні я ледь назвала…»
«На чому ж вибір зупинила?» -
Тут зацікавився учитель.
І дівчинка оголосила:
«Найважливіше в цьому світі
Уміти бачити і чути,
Любити, рухатись, торкатись,
Душею здатність все відчути
І вміння щиро посміхатись…»
І хоч дзвінок вже просигналив,
Шум за дверима все сильнішав,
Та діти йти не поспішали.
У класі панувала тиша…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798169
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2018
автор: ЮНата