Коли я бачу твої карі очі,
Коли твій чую голос наче з казки,
То мені сходить сонце серед ночі,
Не відчуваю болю ні поразки…
Здається небо вже давно безхмарне,
І спориші розквітнуть знов весною.
Признайся, чи любов буває марна,
Чи просто ти смієшся наді мною?
Бо я молюсь усі роки за тебе,
Всі мрії і думки кладу у вірші…
Тобі я можу прихилити небо,
Але, щоб рана не ятрилась більше.
Дай, Боже, тобі радості й кохання,
Лише для мене подаруй надію…
Я звик мовчати і моє мовчання,
Колись, можливо, здійснить мою мрію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2018
автор: Віталій Назарук