Сьогодні пройшов дощ,
Сердито бурчав грім,
В долині зігнувсь плющ:
Промоклий дощем він.
Посипавсь його цвіт,
Не знаєш коли й вже.
Багато пройде літ,
Коли зацвіте ще.
Наступить зимна ніч,
В глибокий впаде сон
І в тому, мабуть, річ,
Що прийдуть журба й сум.
Логаеди : - вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, в яких наголоси розподіляються всередині віршового рядка з нерівномірними складовими проміжками.
Логаэд – это стих с упорядоченным чередованием разных силлабо-тонических стоп (например, анапест + ямб + анапест + ямб). Логаэд – строгий метр, все строки написаны по одной схеме.
Алке́їв ві́рш (або Алкейська строфа) — одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп.[1]
Алкейська строфа запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII—VI ст. до н. е.) набула викінченого, строгішого вигляду в доробку Горація (65—8 рр. до н. е.), тому пойменована ще й «гораціанською строфою».[1]
Алкеєва строфа складається з 4 віршів, з яких перші 2 вірші в строфі складаються з 11 довгих і коротких складів такого чергування:[2]
˘ ¯ ˘ ¯ ¯ // ¯ ˘ ˘ ¯ ˘ ˘
третій — з 9-ти складів
˘ ¯ ˘ ¯ ˘ ¯ ˘ ¯ ˘
четвертий — з 10-ти складів:
¯ ˘ ˘ ¯ ˘ // ˘ ¯ ˘ ¯ ˘
Поки душею я не втонув іще
В нірвану й тіло ще не розпалося,
Я можу ще тебе, Вкраїно,
Серцем кохати й тобі служити.
—В. Самійленко, Україні
'Фалеків одинадцятискладник, Фалеків гендекасилаб, Фалеків розмір, Фалеків вірш' і ін. (Від імені грецького поета Фалека, III ст. до н. е.) - одинадцятискладник віршовий розмір античної поезії, різновид Логаеда.
Структура фалекова одинадцатискладника у греків:
O O - ∪ ∪ - ∪ - ∪ - ∪
першою 2-складною стопою можеть бути спондей, ямб або хорей (так звана еолійська база). У латинській поезії одиннадцятискладник починається з двох довгих складів:
- - - ∪ ∪ - ∪ - ∪ - ∪
Використовувався у давньогрецькій поезії у Сапфо, Анакреонта, Каллімаха та ін. Улюблений розмір Катулла; зустрічався також у інших римських поетів (у Марціала, Стація).
Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш В. Брюсова “Три символи”, відомий у перекладі В. Мельничука українською мовою.
Злива
Сиво,
Темно надворі зробилось в осінній цей деньок;
Навіть, ніхто не чекає, що станеться диво.
Грози..
Стрімко несуться по небу пречорнії хмари,
Землю вкривають потоком води, наче сльози.
Тихо
Знову принишкла стара ця сосна біля хати.
Навіть, боїться перечить дощу – буде лихо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2018
автор: Ольга Калина