І знову у нас задощило,
Чи будеш Кохана щаслива?
Поїхала знову на море,
Мене ж завжди тягне у гори.
Долати захмарні вершини,
З них майже півсвіту вже видно.
Якщо ж все пливе у тумані,-
Немов острівці в океані.
На схилах смереки й ялини,
У квітах усі полонини.
Вівчар на весь світ трембітає,
Про те, як дівчину кохає.
Достигли чорниці й малини,
Там знітом покриті всі схили.
Десь Беркут високо літає,
Отара іде вгору плаєм.
Як Сонце за гору сідає,
Півнеба багряним палає.
Красу, як таку не любити,
Лиш в мирі, хотілося б жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797305
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.06.2018
автор: М.С.