Ти не кидай мене, не йди хай мені це снить…
Хай триває й триває подовше ця диво – казка.
Як же боляче…Боляче…Як же душа болить…
Не пускайте його назад! Я прошу, будь ласка!
Він не може отак молодим навічно піти!
Гляньте, люди, він тільки – тільки розправив крила!
Він вернувся… Спустився Янголом з висоти,
Не дарма я так щиро у Бога про це молила!
….І від власного крику прокинулась в ліжку вона…
Ні нема… Не вернув.. Це був сон…Це був тільки сон…
Розділила на до і після життя війна…
А у полі, як і колись знов квітуює льон.
Льон квітує і квіт той чомусь так душі болить,
Він як очі її дитини квітує синьо…
Знову просить в Бога нехай же хоча б наснить…
Льон цвіте ну, а мати чекає…Чекає сина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2018
автор: Наталка Долинська