Він пам’ятає предковічну Русь
і половців, "запеклих давніх друзів".
Як кіш козацький згодом розвернувсь
й зійшла зоря його на виднокрузі.
Йому в сусідки б – хоч одну із лип –
дебелу, щоб не слухати жалóби.
Бо й сам щоночі важко «скрип та скрип» –
надокучають висохлі суглоби.
На самотині атакує вік,
колишню вроду розіп’яла старість.
Чи ж козакові місце між калік?..
Та он живою гілка ще зосталась.
Дасть бог – уродить кілька жолудів,
ті проростуть дубами молодими.
Собі нащадків виростить хотів,
дивись, і сам помолодів би з ними.
Вже сім віків у дуба на роду –
нема давно думок про хіть і звабу.
Та все ж до пари б – липу молоду.
А хтось підсунув половецьку бабу.
25.06.2018
На фото з інтернету 700-річний дуб з Хортиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797086
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.06.2018
автор: Галина_Литовченко