Не по роках зрадлива сивина
Мережкою матусі в коси впала,
Виною їй не визнана війна,
Тому й душа від горя закипала…
Плачем німим зайшлася і зоря
(Синочок мами згинув в юнім віці).
А біль пекучий груди розпирав…
Душа ж кричала, повна ним по вінця…
Приспів:
«А я ж тебе, синочку, ждала й жду,
Аж поки не засну в своїм чеканні,
У райському зустрінемось саду,
Я сподіваюсь, мій синок коханий!..»
Й шукали очі мами ту зорю,
Котра горює-журиться із нею.
«Дозволь мені, хай перша я згорю,
А потім ти зустрінешся з землею.»
Не по роках зрадлива сивина
Відразу в мами кілька літ украла…
Виною їй невизнана війна…
Життя матусі тихо догоряло.
Приспів.
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796971
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 24.06.2018
автор: Ганна Верес