Щоби злі язи'ки вам не говорили, Пам'ятайте завжди, як Ісус страждав.
Бережіть у серці православну віру,
Заповіді, котрі, нам заповідав.
Вчив він нас прощати, ближнього любити.
Злеє серце в Царство Боже не ввійде.
Прагнімо ж у мирі й злагоді прожити.
Ворожнеча хай – бо згине, пропаде.
Не судімо ближніх, до храму спішімо,
У молитві спільній з’єднаймо серця.
Б’ють на сполох дзвони по всій Україні.
Не ховайте лиця свої від Творця.
Відкривайте очі, відкривайте душі, -
До святої віри, мудрих настанов.
Нам гріхи прощає Отець Всемогучий,
Чом розп'яти віру прагнемо ізнов?
Схаменіться, люди! Бо добра не буде.
Не встане країна зі страшних руїн.
Якщо в серці місця Господу не буде,
то Єдинородний не спасе нас Син.
З розумом холодним та серцем гарячим Православну віру у світи несіть.
Бійтеся гординю впускати до хати.
Бійтеся лихого ближньому створить.
Хай оберігає всіх нас Матір Божа,
А Господь Всевишній розум з низ пошле.
Щоб як в Царстві Божім, на цім білім світі,
панували спокій і Слово святе.
Тетяна Купрій , 2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2018
автор: Тетяна Купрій - Кримчук