Та я ж нічого над... не хочу,
Як стрінеш, щоб чоло схилив,
Просканував очима очі,
До себе міцно притулив,
Подарував один цілунок –
Такий, що стопить в серці лід,
Що виведе із крові трунок
І надих дасть на много літ.
Та ж надмір я не вимагаю,
Лише б торкнувся до щоки,
Подарував шматочок раю,
Тепло душі і міць руки.
Та ти обвів круг себе коло,
Мої чуття підняв на гак.
Ти не любив мене ніколи.
Інакше б все було не так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)