Чарівний художник
закоханий в осінь,
малює її у казках..
Вже й літо гайнуло,
й вода скрізь замерзла,
А осінь лишилась в
думках.
Утрачене місто
і тиха молитва,
у груди так б'ється життя!
Та тіло неслуха,
душа відчуває,
що час на межі каяття..
А чорні ворони,
літають як хмари,
й на землю дощем
моросять.
Хапають, шматують,
та вже нема болю,
бо очі, як озеро-сплять..
Митець загубився,
він сам захотів так..
Не знав бідолаха жалю!
«Дозволь.. - просив в Бога, -
картину осінню
про пам'ять гуашшю
заллю!»
Листопад 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796849
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2018
автор: Елль Небел