Цинічно, жорстко п'є Донбас,
Найліпші соки мого роду.
Жирують зайди... підер.с,
Найкращі в тюрмах із народу.
Стоптали волю, вбили дух,
Завмерло, спить все,безголосся.
Нема тепер вже одчайдух,
Як жито в полі без колосся.
Переплелось зневіра й страх,
Це ж як глибоко дух бацили.
Лежить Украйна в пустирах,
Й нема з колін піднятись сили.
Не видно усмішки з облич,
Щоденно, нощно раб в роботі.
Нема кому підняти клич,
Чужинцю молиться в скорботі.
Чи ти осліп, чи ти оглох,
В Печерах тішаться заброди.
Чи ти народе здувся, здох,
Ж.ди жирують - ляльководи.
Проснися Мамо, сон збори,
Піднімем випл.дків ГУЛАГу.
На частокіл... діток Нори,
Інакше в нас... немає шляху.
*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2018
автор: Андрій Л.