Білий цвіт чудовий, ніби оченята
Кожен рік дарує вишеньці весна,
Нас із вами буде тоді чарувати,
До краси ж такої байдужих нема.
Ягідок зелених ще зовсім не видно,
Поміж густим листям сховались вони,
Хочем дочекатись коли вже достигнуть,
Щоб насолодились їхнім смаком ми.
Коли ж вони стиглі та налиті соком,
То на краплі схожі із сонячних злив,
Дивляться лукаво на усіх звисока,
Ніби промовляють:"Ану, дотягнись!"
Перезрілих вишень не треба нікому,
Лише зрідка птаха яка поклює,
Як вітрець повіє - падають додолу,
Згодом щоб продовжить тут життя своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796742
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський