І знову краса – макове поле.
Щойно простилась з озерами й ось –
Озеро маків червоне-червоне
Поміж пшениці навкруг розлилось.
Квіти скорботи, пам'яті квіти,
Що ви хороните там, у землі?
Хто то були: дорослі чи діти,
Що з неї піднятися вже не змогли?
Маки, все маки – гарно і сумно.
Вічная пам'ять тим, хто пішов.
Будемо жити, вірити, думати...
Війни хай згинуть й святиться любов!
14.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796726
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.06.2018
автор: Юлія Кишеня