Одного разу ластівка зустріла кавалера
Той закохався і любов, як у віршах Бодлера.
На вушко їй все говорив про почуття великі
І врешті-решт він запросив разом гніздечко звити.
Шукав він гілочки кругом і майстрував хатину
Хотів, щоб бачила вона прекрасного мужчину.
Із ранку в пошуках, в трудах, усе він ніс додому
Коли кохаєш, то чомусь не відчуваєш втому.
Нарешті все, житло готове, можна відпочити
Але стривай мій дорогенький! Скоро підуть діти.
І доки ластівка в гніздечку з яйцями сиділа.
То наш герой, годинки навіть, не сидів без діла.
Додому свіжих черв'ячків смаколиків коханій
Нехай живе мов королева, наче справжня пані.
Усе для неї, все у дім, нехай собі радіє.
А він розіб'ється... Зробити все таки зуміє.
З'явились дітки і роботи стало більше в тричі.
І зникла посмішка чомусь вже на його обличчі
У вечорі, коли літав, щоб щось в сім’ю дістати,
Так хочеться йому тихенько просто полежати.
Але куди там треба ще допомогти дружині
Вона теж хоче відпочити на вибитій перині.
І врешті впав без ніг і спить, мов мертвий до світання
Єдине що його тримає — це палке кохання.
У клопотах він кожен день, нема коли присісти
Бо треба щоб сім'ї було що пити і що їсти.
Минав так день, минав іще, ось літо промайнуло.
Осіннім подихом вітрів добряче так війнуло.
Час вже збиратися у даль, пора вже відлітати.
Герой наш біга кожен день, щоб все підготувати.
Та доки бігав він, мотавсь, допоки спина пріла
Кохана його в теплий край із іншим полетіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2018
автор: Собко Вадим