За те, що родила мене, повивала,
Ночей недоспала, грудьми годувала.
За те, що мені дарувала світанки,
Варила вареники, дула на ранки.
За те, що людське із душі витягала,
Кривими стежками іти не давала,
За те, що навчила молитися Богу,
До книги мені показала дорогу,
За те, що мій вибір прийняти уміла,
Зорею мені серед ночі горіла,
За те, що була мені вчителем, другом
І дивом – таким, як веселка над лугом,
За очі ясні і за тепле серденько
Я дякую щиро тобі, люба Ненько!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)