А дні біжать розмірено і швидко…
І хто те зна, хто коригує біг?
Життя людське скидається на нитку,
Яку ти часто сам прядеш собі.
Від того й дні і радісні, й похмурі –
Одні медові, інші, мов полин…
Між ними й ті є, що будують мури,
Та страх пройма, щоб не спинився плин.
Таке воно, життя-буття людини:
Бурхливе і спокійне водночас,
То ж поспішай створить свою родину
І на руках потримай онуча.
Відчуй і біль сторонньої людини,
І руку простягни їй помічну,
Забудь про помсту і людську гординю,
І жити всі по-іншому почнуть.
А дні біжать щасливі і не дуже,
В душі вони лишають певний слід.
Страшні для людства ситість і байдужість,
Хоча сьогодні цим страждає світ!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796564
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2018
автор: Ганна Верес