А дні біжать

А  дні  біжать  розмірено  і  швидко…
І  хто  те  зна,  хто  коригує  біг?
Життя  людське  скидається  на  нитку,
Яку  ти  часто  сам  прядеш  собі.

Від  того  й  дні  і  радісні,  й  похмурі  –
Одні  медові,  інші,  мов  полин…
Між  ними  й  ті  є,  що  будують  мури,
Та  страх  пройма,  щоб  не  спинився  плин.

Таке  воно,  життя-буття  людини:
Бурхливе  і  спокійне  водночас,
То  ж  поспішай  створить  свою  родину
І  на  руках  потримай  онуча.

Відчуй  і  біль  сторонньої  людини,
І  руку  простягни  їй  помічну,
Забудь  про  помсту  і  людську  гординю,
І  жити  всі  по-іншому  почнуть.

А  дні  біжать  щасливі  і  не  дуже,
В  душі  вони  лишають  певний  слід.
Страшні  для  людства  ситість  і  байдужість,
Хоча  сьогодні  цим  страждає  світ!
2.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796564
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2018
автор: Ганна Верес