До криниці стежечка вела

А  від  порога  стежечка  вела
В  долину  до  глибокої  криниці,
Яка  живилася  із  джерела
І  кожен  міг  водиченьки  напиться.

Навкруг  трава  зелена  й  верболіз
Та  крихітні  пелюстки  незабудок,
Ще  -  осока  густа,  неначе  ліс,
Тепер  тут  тихо-тихо  і  безлюдно.

Колись  один  за  одним  люди  йшли:
Хтось  воду  ніс  у  відрах  коромислом,
Інший  же  зупинявся  відпочить,
Бо  працював  у  полі  тут  десь  близько.

Та  чиїсь  коні  вороні  й  гніді
Паслись  на  березі,  за  ними  він  приходив,
А  хтось  за  перевеслом  йшов  сюди,
Із  осоки  крутив  його  й  пив  воду.

Нема  нікого  нині,  тиша  скрізь,
Лиш  соловей  співає  вечорами,
А  ще  -  із  осокою  верболіз
Шепочеться,  казки  розповідає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796361
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський